Кожного року 9 листопада українська громада відзначає велике духовне свято – День української писемності та мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвою рідного слова і його безсмертних творців. І це не випадково, бо мова народу – це не тільки засіб спілкування між людьми однієї нації, це набагато більше.

Ще 1928 року в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська, українська та французька мови наймилозвучніші. Ми, українці, пишаємося своєю мовою, яка має для нас дуже велике значення!

Класик української літератури Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

Рідна мова... У ній душа народу, його сила і слабкість, його неповторність і єдність. Це спільна радість і спільне горе, схожі долі, це все те, що виливається у рідне слово, однаково доступне для всіх. Мова народу... ТОМУ – МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ!