Міжнародний жіночий день (англ. International Women's Day) — свято, що відзначається щорічно 8 березня в ряді країн як «жіночий день».
З 1977 року за рішенням ООН відзначається як Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Історично з'явився як день солідарності трудящих жінок у боротьбі за рівність прав і емансипацію.
Широке поширення набула версія, згідно якої традиція відзначати Міжнародний жіночий день 8 березня була покладена «маршем порожніх каструль», який провели в цей день 1857 року робітниці текстильної промисловості і фабрик з пошиття одягу в Нью-Йорку на знак протесту проти неприйнятних умов праці та низької заробітної плати. Вони вимагали скорочення робочого дня, поліпшення умов праці, рівну з чоловіками заробітну плату. Ці жінки в той час працювали до 16 годин на добу, а праця їх був низькооплачувана. Однак Франсуаза Пік в декількох статтях (у співавторстві з іншими) показала, що даний факт не знаходить підтвердження, а легенда, ймовірно, була придумана в 1955 році, щоб відокремити традицію свята від комуністичної ідеології, що було важливо для борців за права жінок в Західній Європі і США в роки холодної війни.
8 березня 1908 на заклик нью-йоркської соціал-демократичної жіночої організації відбувся мітинг з гаслами про рівноправність жінок. В цей день більше 15 000 жінок пройшлися маршем через усе місто, вимагаючи скорочення робочого дня і рівних умов оплати з чоловіками. Крім того, висувалася вимога надання жінкам виборчого права. У 1909 році Соціалістична партія Америки оголосила національний жіночий день, який відзначався аж до 1913 року в останню неділю лютого.
У 1909 році це було 28 лютого. Пізніше, в 1910 році, делегатки з США прибули до Копенгагена на Другу Міжнародну Конференцію жінок-соціалісток, де зустрілися з комуністкою Кларою Цеткін.
Клара Цеткін у 1910 році, на Другій Міжнародній соціалістичній жіночій конференції, що проходила в Копенгагені 27 серпня в рамках Восьмого конгресу Другого Інтернаціоналу, запропонувала заснувати міжнародний жіночий день. Малося на увазі, що в цей день жінки будуть влаштовувати мітинги і процесії, залучаючи громадськість до своїх проблем.
У 1911 році перший Міжнародний жіночий день відзначався в Німеччині, Австрії, Данії і Швейцарії 19 березня, за пропозицією члена Центрального комітету Соціал-демократичної партії Німеччини Олени Грінберг, в ознаменування Березневої революції 1848 р. в Пруссії. У 1912 році цей день відзначався в тих же країнах вже 12 травня. У 1913 році жінки мітингували у Франції та Росії — 2 березня, в Австрії, Чехії, Угорщини, Швейцарії, Голландії — 9 березня, у Німеччині — 12 березня. У 1914 році єдиний раз жіночий день відзначався 8 березня одночасно в шести країнах: Австрії, Данії, Німеччині, Нідерландах, Росії та Швейцарії. В той рік число 8 березня випало на неділю.
Так як Росія жила тоді, на відміну від всієї Європи, за юліанським календарем, то «Міжнародний жіночий день» святкували не 8 березня, а 23 лютого. В Росії цей день почали відзначати щорічно з 1913 року.
Як це не дивно, але саме «Міжнародний Жіночий День» 1917 року переріс у Лютневу революцію, яка в свою чергу призвела до Жовтневого перевороту і привела до влади більшовиків.
Дата 8 березня була започаткована на ІІІ комуністичній Інтернаціональній зустрічі в 1921 році. Протягом 20-х і 30-х років цей день був найбільш помітним як соціалістичний жіночий день. Після Другої світової війни послідовники поводились тихо, оскільки день не відзначався, і лише в 1974 році відновлюється рух жінок і традиція жіночого руху. 1975 року день був визнаний ООН як Міжнародний жіночий день з нагоди Міжнародного року жінки. На Заході Міжнародний жіночий день був уперше відзначений у популярному заході після 1977 року, коли Генеральна Асамблея ООН запропонувала державам-членам оголосити 8 березня як День Організації Об'єднаних Націй для прав жінок і миру в усьому світі.
16 грудня 1977 року Генеральна Асамблея ООН у своїй резолюції 32/142 закликала всі держави проголосити відповідно до їхніх історичних і національних традицій будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру, створювати сприятливі умови для викорінення дискримінації жінок і для їхнього повного й рівноправного залучення до соціального розвитку. Це рішення ухвалили після закінчення Міжнародного року жінки (1975) і Десятиріччя жінок ООН (1976–1985), які раніше були проголошені Генеральною Асамблеєю.
Хоча свято сприймається радше як комуністичний пережиток, ніж справжній вираз феміністського руху, проте в ряді країн 8 березня є державним святом На початку XXI століття цей день залишається державним святом у низці пострадянських та соціалістичних країн: Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В'єтнамі, Грузії, Північній Кореї, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Китаї, Республіці Конго, Лаосі, Македонії, Молдові, Монголії, Непалі, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді, Україні.
Незважаючи на витки історії, свято прекрасної частини людства – перш за все свято, що викликає найкращі почуття в людей. Тож нічого іншого не залишається, окрім як насолоджуватися цим святом жінок, весни та краси. Святкування 8 березня в Україні включає сталий «ритуал» дарування жінкам квітів і подарунків.
Любі, чарівні жінки! Зі святом Вас!
Хай вічне кохання і щастя материнства осяють кожен день вашого життя!
З весною вас, Берегині! Нехай все ваше життя буде теплим, квітучим і гарним, як справжня весна!
А жінка в світ приходить для любові!
Любити маму — поки ще мала.
Любити лялю — тільки підросла.
А коли вперше стала на поріг —
Любити небо і м’який моріг,
Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові.
Вона росте — росте її любов,
Ростуть її бажання і надії.
І от приходять роки молодії,
І по землі вона не йде — несеться,
І прислухається до свого серця,
Що в гулі міст чи в шелесті дібров
Підкаже їй: — Прийшла твоя любов!
Це ж та любов, що перша і остання!
Такої ще ні в кого не було!
До неї підступить не сміє зло!
Вона яркіш, як сотня сонць, сія!
Вона твоя! Вона лише твоя!
Ії тобі на сотню років стане!
Це та любов, що перша і остання!
І відшумить весільний водограй,
Та як же знову світу не радіти,
Коли народжуються в тебе діти!
І ночі всі недоспані дарма,
Коли воно лепече вперше: — Ма...
І ти — свята, і в тебе в серці — рай,
Хоч відшумів весільний водограй.
І от ідуть літа, літа, літа...
Годуєш всіх, сама, бува, голодна
І часом нерви стримати не годна,
Та будеш захищати, як в бою,
Оту домашню каторгу свою,
Хоч сум торкає очі і уста,
І хоч ідуть літа, літа, літа...
А якби все те розпочати знов?
Але ж обід — щоденний — то любов!
Сорочка, чисто випрана, — любов.
І ночі, що не спала ти, — любов.
І пісня, що співала ти, — любов.
І квіти, що посіяла, — любов.
І очі правнуків ясні — любов.
Було б все так, якби почати знов.
Жіноча доля в світі — це любов.
