Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона тут, на українській землі. І тому українець не має права забути про неї так само, як не повинен забувати про неї і єврей. Бабин Яр — це наша спільна трагедія, трагедія, насамперед, єврейського та українського народів.
Іван Дзюба

29 вересня 1941 року. Один з найтрагічніших днів зовсім не бідного на трагедії ХХ століття: дві світові війни, розгул фашизму, сталінський терор, Хіросіма, Чорнобиль, голод, погроми, різанина, геноцид і Бабин Яр в Києві. Величезна і страшна братська могила. Протягом 1941-1943 років в ярах Бабиного Яру було розстріляно 100 тисяч людей, серед них – 70 тисяч євреїв. Жертвами розстрілів ставали також військовополонені, цивільні громадяни, підпільники та учасники партизанських загонів. Нікого не жалкувала жорстока рука нацистського окупанта.

Ба́бин Яр — урочище на північно-західній околиці Києва. Простягається від Кирилівської вулиці в напрямку вулиці Юрія Іллєнка між Кирилівською церквою і вулицею Олени Теліги. Перша згадка — у 1401, коли володарка цієї землі жінка-шинкарка («баба») продала її Домініканському монастирю. У XV—XVII ст. згадується також як урочище Бісова баба, Шалена баба. Саме неподалік Бабиного Яру стоїть найдревніша Кирилівська церква XII ст. Поруч з урочищем розміщувалась велика залізнична товарна станція «Лук'янівка».

Хоча у Бабиному Яру поховано велику кількість жертв, що були вбиті не під час Голокосту, поза Україною Бабин Яр відомий саме через масові розстріли у 1941—1943 роках різних національностей здійснені німецьким окупаційним командуванням під час Другої світової війни.